Ім’я Володимира Лиса - це знакове і важливе ім’я для сучасної української літератури. Журналіст, прозаїк і драматург добре знаний в Україні, а його твори перебувають у полі зору читачів та критиків.
Народився Володимир Лис 26 жовтня 1950 року на хуторі поблизу села Згорани Любомльського району на Волині,
Володимир Лис - не новачок на теренах української літератури. Писав вірші, новели, потім захопився драматургією, а далі остаточно визначився, що його покликання – це проза. «Тяга до слова, прагнення за його допомогою висловити своє ставлення до світу та людей, питати себе та інших, чому в цьому житті так, а не інакше, й зробила письменником», - пише Володимир Лис.
У літературі дебютував як драматург, п'ять його п'єс було поставлено в різних театрах України, на українському радіо. Як прозаїк заявив про себе 1985 року, після першої вагомої перемоги - першої премії республіканського конкурсу творів про молодь за повість «Там, за порогом».
Тричі ставав лауреатом конкурсу «Коронація слова» (за 2000, 2001, 2003 роки) - були відзначені романи «Романа», «Маска», «Жінка для стіни», «Графиня». 2007 року став переможцем першого Всеукраїнського конкурсу радіоп’єс «Відродимо забутий жанр» - визнання здобула п’єса «Полювання на брата». Дипломом четвертого конкурсу радіоп’єс відзначено п’єсу «Коровайниця». 2008 року здобув Гран-прі (перше місце) конкурсу «Коронація слова» за роман «Острів Сильвестра». 2010 року став володарем «Гранд-Коронації» тільки для переможців десяти попередніх конкурсів з романом «Століття Якова».
Володимир Лис - Людина року Волинського краю у номінації «Професіонал року» (2004 р.), лауреат літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського (2007 р.), кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня (2009 р.). В 2010 році його визнано «Митцем року» та «Людиною року Волинського краю». У 2012 році увійшов у ТОП-100 впливових людей Волині під номером 46.
«Така людина, як пан Лис, просто мала з’явитися на нашому літературному небосхилі. Він - той талант, який навчився грати за законами ринку, тому може принести в широкі маси якість справжньої літератури». (О. Забужко)
Пропонуємо вашій увазі книги, які є у Сатановецькій сільській бібліотеці
Дія авантюрного історичного роману «Маска» відбувається на початку XІX століття у багатьох країнах Європи. Йдеться про загадкову "людину в п'яти масках". Головний герой - грабіжник - виринає нізвідки й зникає в нікуди. Він з'являється на зібраннях аристократів Польщі, України, Німеччини, Трансільванії, наводить жах на присутніх та здійснює добре сплановані зухвалі пограбування.
Володимир Лис створив образ Прокопа (головного героя) схожим на образ всім відомого кіношного героя Зорро. Прокіп - розумний, сміливий, але, водночас невиправно самовпевнений. З огляду на показну жорстокість, його серце завжди відкрите для щирих почуттів. Серед героїв твору - слідчий Слєпньов, який постійно привертає увагу читача, оскільки намагається «продиратися» через хащі брехні до правди, ризикуючи життям та кар’єрою.
Це захоплюючий історичний детектив з цікавим сюжетом і зовсім не очікуваною розв’язкою. Особлива мова твору, детально прописані образи та сюжети, оригінальний сюжет створюють особливу ауру твору.
Роман «Маска» - це та книга, якою автор лише підтверджує своє звання найтитулованішого з українських письменників.
Роман «Іван і Чорна Пантера» - оригінальна історія, за якою доля всесвітньо відомої супермоделі Таумі Ремпбел, вона ж Чорна Пантера, перетинається з життям звичайного українця Івана, місцевого «дурника» одного з поліських сіл.
Аби поєднати такі різні два життя, письменник вигадав заплутану історію. Від мага Джавіртана, якому Таумі має завдячувати своєю славою, визнанням і багатством, супермодель дізнається, що походить із народу ібіро та є спадкоємицею мамби Туммі Маліколоне. Джавіртан має череп Туммі, але йому ще потрібен череп Великої Білої Жінки-чарівниці. Поєднавши їх, маг стане повелителем світу. Він змушує Таумі вирушити до незнаної їй, «Богом забутої якоїсь Юкрайни», щоб знайти там череп білої мамби.
А в «юкрейнському» селі Кукурічки живе дивакувата «доросла дитина» Іван. На горищі він ховає вирвану з журналу світлину Таумі і мріє про зустріч із нею, але соромиться своїх почуттів. Герой вірить, що «комусь на цьому світі має бути потрібен». Він, сам не розуміючи того, сіє зерна вірності, відданості вірі та мрії.
«Іван і Чорна Пантера» - це зовсім інший і не схожий на попередні роботи твір. Сюжет, який є заплутаним, досить цікавий і легкий для сприйняття, з несподіваними поворотами великої кількості подій. Дві сюжетні лінії, які потім об'єднуються в одну нагадують пригодницький роман.
